Після збирання кукурудзи на полі й на току лишається багато рослинної маси: стебла, листя, обгортки, а на насіннєвих заводах і пунктах очищення — ще й стрижні качанів. Логічне питання для агрохолдингу чи елеватора: чи не спалювати це у власній зерносушарці замість купованого палива? Нижче розбираємо, які відходи кукурудзи реально йдуть у топку, що таке пелети і брикети з кукурудзи, чому їх так мало в продажу і коли простіше взяти стандартне паливо під сезон сушіння.
Під словами «паливо з кукурудзи» зазвичай мають на увазі три різні види сировини. Вони горять по-різному, тому змішувати їх в одну категорію не варто.
Стрижень — найщільніша і найчистіша частина рослини. Він утворюється там, де качани обмолочують централізовано: на насіннєвих заводах, у господарствах, що збирають кукурудзу качанами, на пунктах калібрування. Стрижні можна спалювати цілими в котлах з колосниковими гратами, дробити на щепу або пресувати в брикети. Головний недолік — сировини мало і вона сезонна: її обсяг прив’язаний до обмолоту конкретного підприємства, а не до потреби сушарки.
Це найбільший за обсягом ресурс, але й найскладніший. Стебла збирають з поля, тому в масі багато ґрунту і пилу. На момент збирання вони вологі, їх треба сушити перед пресуванням. Мінеральна частина кукурудзяної соломи схильна до спікання, тож у топці, не розрахованій на таке паливо, швидко з’являється шлак.
Обгортки, биті зерна, пил і легкі домішки з сепараторів. Частину таких відходів гранулюють разом з іншою сировиною. Склад змінюється від партії до партії, тому характеристики гранул з відходів очищення важко гарантувати навіть у межах одного сезону.
Технічно гранулювати кукурудзяну масу можна на тому самому обладнанні, що й соломʼяну. Проблема в економіці і стабільності. Сировину треба зібрати з поля, висушити, очистити від ґрунту і подрібнити — це додаткові операції, яких немає, наприклад, у лушпиння соняшника: воно приходить на гранулювання вже сухим і чистим з олійного заводу. До того ж партія пелет з кукурудзи сильно залежить від того, з якої частини рослини і з якого поля її зробили.
Тому пелети з кукурудзи трапляються переважно як локальний продукт: господарство гранулює власні відходи для власної котельні. Великих стабільних партій під договір поставки на ринку мало, і перед закупівлею такої партії варто вимагати лабораторний аналіз саме цієї партії, а не загальний опис продукту.
Брикетування стрижнів — найбільш життєздатний варіант кукурудзяного палива. Брикет щільний, добре зберігається, його зручно подавати в котли з ручним або напівавтоматичним завантаженням. Для приватного опалення чи невеликої котельні біля насіннєвого заводу це розумний спосіб утилізувати власні відходи.
Для зерносушарки брикет менш зручний: більшість сучасних теплогенераторів на твердому паливі розраховані на автоматичну подачу гранул шнеком. Брикет потребує іншої топки або ручної праці, а на сушарці, що працює цілодобово в піку збирання, це додатковий ризик зупинки.
Відповідь залежить від пальника. Теплогенератор з рухомими колосниками і автоматичним золовидаленням переносить паливо з високою зольністю, нерухомий пальник — ні. Спікання золи в топці знижує подачу тепла, і сушарка не тримає заданий режим агента сушіння. Детальніше про те, як зола впливає на роботу обладнання, — у матеріалі про зольність і шлакування теплогенератора, а режими по культурах зібрано в таблиці температур агента сушіння.
Друга умова — стабільність. Сушарку налаштовують на конкретне паливо. Якщо партії відрізняються за вологістю і золою, оператор щодня перебудовує режим, а це втрата продуктивності саме тоді, коли зерно йде потоком.
Орієнтир для розрахунку — витрата на тонно-відсоток, тобто на зняття одного відсотка вологи з однієї тонни зерна. Для сучасних сушарок на деревній пелеті це орієнтовно 3,5–5 кг пелети на тонно-відсоток, для лузгової пелети — 4–5,5 кг. На старих шахтних сушарках, при малих зніманнях 1–3 т-% і в холодну погоду витрата зростає до 5–7 кг. Точну цифру дає паспорт вашої сушарки і перша доба роботи.
Приклад: елеватор, який за сезон сушить 10 000 т кукурудзи зі зніманням 10 т-%, витратить 350–500 т пелети, тобто 16–23 фури по 22 т. Для кукурудзяних гранул і брикетів таких нормативів немає: їх дає лише аналіз конкретної партії і пробний запуск на вашому обладнанні. Скільки це коштує в перерахунку на тонну зерна, розібрано в матеріалі скільки коштує висушити тонну кукурудзи.
Для сушіння зерна важливо, щоб паливо було доступне у великих обсягах, приходило однаковим від першої до останньої машини і поставлялося в строк у пік збирання. Тут стандартні види гранул мають перевагу над кукурудзяними.
Пелети з лушпиння соняшника роблять зі стабільної сировини олійних заводів, їх гранулюють цілий рік, тому запас під сезон можна сформувати заздалегідь. Це найпоширеніше паливо для зерносушарок з пальниками, розрахованими на агропаливо.
Деревні пелети оптом беруть там, де пальник чутливий до золи або де потрібна мінімальна кількість чищень за сезон. Витрата на тонно-відсоток у них найнижча з перелічених видів палива.
Кукурудзяне паливо має сенс як доповнення: якщо у господарства є власні стрижні чи стебла і окрема топка під них. Замінити ним основне паливо сушарки на весь сезон важко. Що таке гранули з рослинних відходів загалом і для якого котла вони годяться, пояснюємо в статті агропелета: що це і з чого її роблять.
Якщо вам пропонують пелети з кукурудзи або іншу нестандартну гранулу, пройдіть кілька кроків до підписання договору:
Покрокову процедуру зважування, відбору проб і оформлення розбіжностей описано в інструкції про приймання пелет на елеваторі.
Біо-Юнік постачає пелети з лушпиння соняшника і деревні пелети для елеваторів і агропідприємств партіями від 22 т (одна фура), у біг-бегах або насипом. Допоможемо звірити характеристики палива з паспортом вашої сушарки і порахувати обсяг на сезон. Телефонуйте: 044 337-17-32.