Коротко: вартість сушіння рахують не в гривнях за тонну зерна, а в гривнях за тонно-відсоток — це зняття 1% вологи з 1 тонни зерна. Восени 2026 на пелеті з лушпиння один тонно-відсоток обходиться приблизно в 28–46 грн разом з електрикою, отже просушити тонну кукурудзи з 20% до 14% — це 170–280 грн. На газі ті самі шість тонно-відсотків коштують приблизно 210–380 грн.
Спочатку рахуємо обсяг роботи: тонно-відсотки = (вологість на вході − вологість зберігання) × тонни зерна. Кукурудза йде з поля з 20–30%, на зберігання потрібно 14%. Далі — паливо: шахтна сушарка з пелетним теплогенератором з’їдає орієнтовно 3,5–5 кг пелети на один тонно-відсоток (відповідає 1,2–1,5 м³ газу; мобільна — ближче до верхньої межі, шахтна з рекуперацією — до нижньої); для лузгової пелети — 4–5,5 кг; на старих шахтних сушарках, малих зніманнях 1–3 т-% і в холодну погоду — до 5–7 кг. Точну цифру дає паспорт вашої сушарки і перша доба роботи. Множимо кілограми на ціну кілограма палива — отримуємо гривні. Розхід у розрізі культур ми розбирали в матеріалі про сушіння кукурудзи пелетами.
Візьмімо ринковий орієнтир: медіанна оптова ціна деревної пелети в Україні тримається біля 9 000 грн за тонну, агропелета з лушпиння соняшника дешевша на 15–25% — це приблизно 6 800–7 600 грн за тонну, тобто 6,8–7,6 грн за кілограм. Помножте на розхід 3,5–5 кг — виходить 24–38 грн палива на один тонно-відсоток. Зверху додайте електрику вентиляторів і норій: 0,8–1,5 кВт·год на тонно-відсоток, за тарифом підприємства це ще 4–8 грн. Повна собівартість одного тонно-відсотка — 28–46 грн. Ширший розбір, з чого складається ціна тонни, — у статті скільки коштує тонна пелет в Україні.
З 20% до 14% — це 6 тонно-відсотків: 140–230 грн палива на тонну, з електрикою 170–280 грн. З 24% до 14% — 10 тонно-відсотків: 240–380 грн палива, 280–460 грн повних. З 28% до 14% — 14 тонно-відсотків: 330–530 грн палива, 390–640 грн повних. На партії 1 000 тонн вологої кукурудзи різниця між вхідними 20% і 28% — це 220–370 тисяч гривень бюджету сушіння. Тому перше, що дає економію, — не торг за паливо, а черговість заїзду партій за фактичною вологістю.
Розсипне лушпиння коштує за тонну менше, але тонна займає в 4–5 разів більше складу, порошить і горить нерівно (власні стрижні й стебла — окрема тема, див. паливо з кукурудзи: стрижні, пелети і брикети) — повний рахунок у порівнянні пелети чи лушпиння розсипом для елеватора. Газ дає ту саму температуру агента сушіння, але кіловат тепла на 30–45% дорожчий і залежить від ліміту. Пелети з лушпиння соняшника лишаються галузевим стандартом для зерносушарок саме через вартість кіловата.
Температура агента сушіння: товарну кукурудзу на фураж сушать при 100–120°C, насіннєву — при 40–45°C, продовольчу — м’яким режимом, ближчим до насіннєвого (окремого рядка для неї в таблиці режимів немає), і повільний режим додає до розходу 15–30%. Стабільність партії палива важливіша за паспортну калорійність: нерівна партія змушує тримати запас по температурі. Зольність і домішки б’ють по простоях — про це окремо в матеріалі зольність і шлакування теплогенератора. Ті самі принципи працюють і на ранніх культурах — див. сушіння соняшника пелетами. Режим для насіннєвих партій і розхід на ньому розібрано окремо в статті сушіння насіннєвої кукурудзи пелетами.
Щоб не купувати паливо в пік сезону за найвищою ціною, обсяг і графік відвантажень фіксують заздалегідь — як це працює, у статті сезонний контракт на пелети для елеватора. Якщо в господарстві є ще й горіховий сад, камеру для нього рахують за тією самою схемою, див. сушіння волоського горіха пелетами.
Кукурудза дає найбільше тонно-відсотків за сезон, але та сама сушарка восени працює ще на соняшнику, ріпаку, сої й насіннєвому матеріалі. Метод розрахунку для них однаковий: тонни партії × знятий відсоток вологості × кілограми пелети на тонно-відсоток. Відрізняються температура агента сушіння і те, в який край діапазону розходу потрапляє культура.
Агент сушіння — гаряче повітря на вході в сушильну камеру. У топці теплогенератора 700–900 °C, до зерна доходить розбавлений потік. Друга цифра — нагрів самого зерна: вона завжди нижча за агент, і саме від неї залежить, чи вціліє партія.
| Культура і призначення | Агент сушіння, °C | Гранична t° зерна, °C | Що псується при перевищенні |
|---|---|---|---|
| Кукурудза фуражна | 100–120 | 50–55 | Тріщинуватість, бій при перевантаженні |
| Кукурудза насіннєва | 40–45 | 35–38 | Схожість, падає незворотно |
| Соняшник товарний | 70–80 | 45–50 | Окиснення олії, кислотне число, ризик самозаймання |
| Соняшник насіннєвий | 40–45 | 35 | Схожість і схоронність олії |
| Ріпак | 50–60 | 40–45 | Гіркота, кислотне число вище норми переробника |
| Соя товарна | 60–70 | 40–45 | Розтріскування оболонки, лущення |
| Пшениця продовольча | 60–70 | 45–48 | Клейковина, хлібопекарські властивості |
| Пшениця фуражна | 90–110 | 50 | Тріщинуватість |
| Ячмінь пивоварний | 45–50 | 40 | Здатність проростати |
| Ячмінь фуражний | 80–100 | 50 | Тріщинуватість, бій |
Це робочі межі для шахтних і колонкових сушарок безперервної дії. На сушарках періодичної дії з рециркуляцією верхню межу беруть на 5–10 °C нижче: зерно проходить камеру кілька разів і прогрівається сильніше.
Поки вологи в зерні багато, випар охолоджує його, і зерно відстає від агента на 40–50 °C. Біля кондиції розрив скорочується до 15–20 °C, тому на останніх 2–3 відсотках партію перегрівають найчастіше. Звідси правило для оператора: верхню межу агента тримають на першому проході, а на добиванні знижують на 15–20 °C. Розхід палива поводиться так само: перший тонно-відсоток з вологого зерна коштує 3,5–4 кг пелети, останній — до 5–6 кг.
Соняшник приходить з поля з вологістю 12–16%, на зберігання потрібно 7–8%. Тонно-відсотків менше, ніж на кукурудзі, проте режим жорсткіший: перегрів піднімає кислотне число олії, і переробник знижує ціну або відмовляє в прийманні. Олійний пил і залишки лушпиння в шахті займаються легше за зерновий пил, тому рівний агент 70–80 °C тут важливіший за швидкість.
Приклад: елеватор приймає 8 000 т соняшника з 14% і сушить до 8%. Це 48 000 тонно-відсотків, тобто 190–265 т пелети з лушпиння (4–5,5 кг на т-%) на сезон соняшника. Бюджет на кукурудзу, що йде слідом, рахують окремо за таблицею вище.
Ріпак сушать найм’якше серед олійних: агент 50–60 °C, нагрів насіння не вище 40–45 °C, вологу знімають кількома проходами з відлежуванням. Насіння дрібне, тепло доходить до ядра майже одразу, і перегріту партію часто видно лише в лабораторії переробника. Озимий ріпак збирають у липні разом із колосовими, тому сушарку за тиждень кілька разів перемикають між пшеницею й ріпаком. Ріпак на пшеничному режимі 90 °C — найчастіша помилка цих днів.
Перед ріпаком сушарку ущільнюють і чистять: насіння сиплеться крізь нещільні засувки, сітки й стики коробів, а олійний пил на гарячому металі займається першим. Насіння міряють на виході ручним термометром раз на годину і охолоджують одразу після сушіння.
Знімання на ріпаку невеликі, режим низький, тож розхід ближчий до верхньої межі. Господарство сушить 2 000 т ріпаку зі зніманням 3 відсотки: це 6 000 тонно-відсотків і 21–30 т пелети на нормальному режимі (3,5–5 кг на т-%). На старій сушарці з дрібними зніманнями (5–7 кг) — 30–42 т, тобто дві фури по 22 т. Першу фуру варто завезти за тиждень до збирання.
Для насіння межа задана зародком: його білки руйнуються раніше, ніж зерно втрачає товарний вигляд. Перегріту партію на око не відрізнити, а схожість уже впала, і насіння йде у фураж. Зерно в шарі не повинно прогріватися вище 35–38 °C.
Що налаштувати на пелетному теплогенераторі:
Холодний агент працює на верхньому краї розходу. 1 000 т насіннєвої кукурудзи зі зніманням 8 відсотків — це 8 000 тонно-відсотків і 40–56 т пелети на розході 5–7 кг. Той самий тоннаж фуражу на 3,5–5 кг потребував би 28–40 т. Схожість перевіряють до сушіння і після, бажано з кожної зміни.
Під «паливом з кукурудзи» мають на увазі три різні види сировини. Стрижні качанів щільні й чисті, але їх мало: обсяг прив’язаний до обмолоту на насіннєвому заводі чи пункті калібрування. Стебла й листя — найбільший ресурс, проте в них багато ґрунту, вони вологі, а зола схильна до спікання. Відходи очищення зерна (обгортки, бите зерно, пил) змінюються від партії до партії.
Тому пелети з кукурудзи трапляються переважно як локальний продукт: господарство гранулює власні відходи для власної котельні. Брикет зі стрижнів зручний для котлів з ручним завантаженням, а сучасні теплогенератори сушарок розраховані на шнекову подачу гранул. Нормативів розходу на тонно-відсоток для кукурудзяного палива немає, їх дає лише аналіз конкретної партії і пробний запуск.
Перед договором на незнайоме агропаливо:
Як основне паливо на весь сезон елеватори беруть пелети з лушпиння соняшника (сировина олійних заводів, гранулюється цілий рік) або деревну гранулу там, де пальник чутливий до золи. Кукурудзяне паливо має сенс як доповнення, якщо в господарства є власні стрижні й окрема топка під них.
Назвіть план по кукурудзі, вхідну вологість і тип сушарки — порахуємо тонно-відсотки, тонни палива й бюджет сезону, а також графік відвантажень від 22 т під темп сушарки: +38 (044) 337-17-32.
Для сушарок, що вже працюють на агропелеті, ще один варіант палива — пелети з соломи: золи від них більше, ніж від деревної гранули, тож графік чистки теплогенератора варто скоротити.
Для сушарок, де пальник чутливий до зольності, беруть деревні пелети класу A1–A2: золи від них менше, ніж від агропелети, тому теплогенератор чистять рідше, а режим сушіння кукурудзи тримається стабільніше.
Якщо сушарка переходить з газу на біопаливо, почніть з каталогу пелети паливні: там зібрано деревну, соняшникову й солом’яну гранулу, тож вид палива легко підібрати під пальник, зольність і графік сушіння кукурудзи.