Волоський горіх після збору містить забагато вологи, щоб лежати на складі: ядро під шкаралупою пліснявіє і гіркне за кілька діб, якщо партію не продути теплим повітрям. Сушать горіх у камері або бункері з м’яким режимом, і для цього потрібне тепло, яке не псує продукт. Пелети тут підходять добре: теплогенератор або котел на пелетах тримає рівну температуру без прив’язки до газового ліміту. Розхід рахується так само, як на елеваторі, через тонно-відсотки. Нижче розібрано, яку камеру ставити, чому для горіха режим обережніший, ніж для зерна, і скільки пелети піде на партію.
Горіх належить до олійних продуктів. Ядро містить олію, і при перегріві вона окислюється: з’являється гіркота, росте кислотне число, партія втрачає клас. Та сама логіка працює для соняшника, якого в таблиці режимів по культурах ми ставимо серед культур з найобережнішим нагрівом саме через олію. Для горіха вимоги ще жорсткіші, бо продукт іде в їжу без переробки, а ядро закрите шкаралупою і прогрівається нерівномірно: ззовні сухо, всередині ще вогко.
Звідси три правила, які відрізняють горіхову сушарку від зернової:
Конкретну температуру і тривалість у цій статті не наводимо: режим задає технолог під сорт, вхідну вологість і конструкцію камери, і він записаний у паспорті обладнання. Тут важливіше інше. Джерело тепла має тримати задану температуру стабільно, годинами, без стрибків.
Типова схема на горіховому господарстві проста. Є камера або бункер з перфорованим дном, вентилятор, повітропровід і джерело тепла. На пелетах джерело тепла буває двох видів.
Теплогенератор з теплообмінником. Пелети горять у топці, димові гази йдуть у димар, а повітря для камери нагрівається через стінку теплообмінника і не контактує з продуктами горіння. Для горіха це обов’язковий варіант: продукт харчовий, запах диму і сажа в шарі неприпустимі. Так само побудовано камери для деревини, принцип описано в статті сушильна камера для пиломатеріалів на пелетах, різниця лише в тому, що горіх чутливіший до перегріву.
Водогрійний котел на пелетах і калорифер. Котел гріє воду, вода йде в калорифер перед вентилятором камери. Температура повітря в такій схемі обмежена температурою води, тому перегріти горіх майже неможливо. Схема дорожча за теплогенератор, зате універсальна: той самий котел взимку опалює цех і склад.
Для обох схем потрібна автоматика: датчик температури на вході в камеру і регулятор подачі пелети. Без неї оператор або перепалює продукт, або недосушує.
Для теплогенератора з теплообмінником підходить будь-яка пелета, що стабільно горить, бо з продуктом контактує лише чисте повітря. Вибір тоді йде по ціні кіловата і по золі.
Пелети з лушпиння соняшника лишаються стандартом для сушарок: дешевший кіловат тепла і звичний для більшості пальників формат. Золи більше, ніж у деревної, тому чистити топку доведеться частіше, і для сезону в кілька тижнів це не проблема.
Деревна пелета дає менше золи і найстабільніший режим. Її беруть, коли камера працює довго або коли теплогенератор чутливий до шлакування. Пелети з соломи підходять для теплогенераторів з рухомими колосниками й автоматичним золовидаленням, де висока зольність не зупиняє роботу. Для компактних пальників їх краще не брати.
Практичний підхід для господарства, яке сушить горіх уперше: взяти лузгову пелету як базовий варіант, за перший сезон записати в журнал розхід і частоту чищення, а на наступний сезон порівняти з деревною. Про те, як зберігати запас пелети, щоб вона не набрала вологи на майданчику, читайте в матеріалі зберігання пелет на елеваторі. Для горіхового складу правила ті самі.
Розхід палива на сушіння зручно рахувати в тонно-відсотках. Один тонно-відсоток означає зняття одного відсотка вологи з однієї тонни продукту. Для зерносушарок орієнтовний розхід становить 3,5–5 кг деревної пелети на тонно-відсоток, для лузгової 4–5,5 кг. На старих сушарках, при малих зніманнях і в холодну погоду цифра росте до 5–7 кг. Точну цифру дає паспорт сушарки і перша доба роботи.
Для горіхової камери ці орієнтири слід брати як верхню межу. Причина у м’якому режимі: низька температура агента означає більший об’єм повітря на той самий кілограм вологи, і частина тепла йде на нагрів шкаралупи, яка воду не віддає. Тому для попереднього бюджету беріть верхню частину діапазону й уточнюйте по журналу першої партії.
Приклад розрахунку (вхідні дані умовні, підставте свої): партія 10 т горіха в шкаралупі, за регламентом треба зняти 12 відсотків вологи. Це 120 тонно-відсотків. При розході 5–5,5 кг лузгової пелети на тонно-відсоток партія потребує орієнтовно 600–660 кг пелети. Сезон на 100 т горіха, відповідно, 6–6,6 т. Одна фура вміщує 22 т, тобто навіть велике горіхове господарство закриває сезон однією поставкою, а решту запасу використовує для опалення цеху.
Щоб порівняти пелету з газом або електрикою, переводьте все в одні одиниці: 1 кВт·год дорівнює 860 ккал або 3,6 МДж. Теплотворність конкретної партії беріть з її паспорта, усереднені таблиці з інтернету дають завелику похибку.
Назвіть обсяг горіха за сезон, тип теплогенератора або котла, вхідну вологість за регламентом і регіон вивантаження. Порахуємо тонно-відсотки, тонни пелети на сезон і графік відвантажень від 22 т, біг-беги або насип: +38 (044) 337-17-32.