Деревна пелета — найпоширеніше тверде біопаливо для автоматизованих котелень, і водночас паливо, на якому найлегше помилитися з розрахунком: класи A1 і A2 зовні однакові, а поводяться в котлі по-різному. Розберемо, чим вони відрізняються на практиці, скільки палива реально потрібно на сезон і як не переплатити за клас, який вашому обладнанню не потрібен.
Обидва класи описує стандарт EN ISO 17225-2. Формальна різниця — сировина й зольність: A1 пресується зі стовбурової деревини без кори й дає до 0,7% золи, A2 допускає кору та трохи вищий залишок. Практична різниця — в обслуговуванні: на A1 котел на 500 кВт дає близько 10 кг золи на добу і чиститься раз на кілька діб, на A2 золи більше, і графік чищення ущільнюється. Для котельні з постійним оператором це некритично — A2 дешевший і економіка сходиться. Для об’єкта без персоналу (теплиця, сушарня з автоматикою) різниця в зольності перетворюється на різницю в кількості виїздів сервісника, і A1 виявляється дешевшим у володінні, хоч і дорожчим за тонну.
Базова формула: на 1 кВт потужності котла за годину роботи йде 0,22–0,25 кг деревної пелети. Далі проста арифметика: котел 300 кВт × 12 годин на добу × 0,23 кг ≈ 830 кг на добу. За сезон 150 днів — приблизно 125 тонн. Для котла 500 кВт за тією ж схемою — 200–225 тонн. Це орієнтир зверху: реальна витрата залежить від ККД котла, температурного графіка й теплоізоляції будівлі, тому точніший розрахунок робиться від фактичних витрат минулого сезону — газу, дров або вугілля, які пелета замінює.
Вологість до 10%, зольність за класом (до 0,7% для A1), теплотворність за сертифікатом партії (нетто, кВт·год/кг або МДж/кг; 1 кВт·год = 860 ккал = 3,6 МДж) — і всі три мають бути заміряні за методикою EN ISO 17225, інакше цифри різних постачальників непорівнянні. На кожну партію має видаватися сертифікат якості з фактичними, а не паспортними значеннями. Робочий прийом для великих контрактів: відбір проби з правом перевірки в незалежній лабораторії — витрати несе сторона, чиї цифри не підтвердяться. Для школи, лікарні чи КП тепломереж ці вимоги прописують ще в тендерній документації, про це окрема стаття пелети через Prozorro для бюджетної котельні.
Клас — це не рекламне слово, а рядок таблиці стандарту з допусками на кожен параметр. Під час приймання партії дивляться на сировину, вологість, зольність, механічну міцність і дрібку; окремо нормується хімія — хлор і сірка, бо саме вони відповідають за низькотемпературну корозію теплообмінника. Якщо в паспорті стоїть лише «А1» без фактичних цифр за цими рядками — це декларація постачальника, а не результат випробування.
| Параметр | A1 | A2 | Промислова (I1–I3) |
|---|---|---|---|
| Сировина | стовбурова деревина без кори | деревина з часткою кори | менш чиста деревна сировина |
| Зольність | до 0,7% | до 1,2% | до 3% |
| Золи з тонни | 5–7 кг | до 12 кг | до 30 кг |
| Вологість | до 10% | до 10% | за паспортом партії |
| Механічна міцність | від 97,5% | від 97,5% | за паспортом партії |
| Діаметр / довжина | 6 або 8 мм / до 40 мм — один типорозмір на весь сезон, бо шнек подачі налаштовується під діаметр | ||
| Насипна щільність | від 600 кг/м³ | ||
| Хлор / сірка (A1) | до 0,02% / до 0,04% | за паспортом партії | |
| Під яке обладнання | автоматика без постійного оператора, пальники без золовидалення | котельні з обслуговуванням, котли із золовидаленням | великі енергетичні котли із системами золовидалення; у побутовий пелетний котел не сипати — заростуть колосники |
Практичний наслідок для топки: на A1 ретортний або факельний пальник побутового котла витримує 7–10 діб безперервної роботи до ручної чистки чашки, тоді як на класі із зольністю 1,2% той самий пальник виходить на чистку вдвічі частіше. Візуально A1 упізнається так: гранули рівні, блискучі, без сірого нальоту, на дні мішка мінімум пилу.
Мінімальний контроль, який реально встигнути під час розвантаження: відібрати пробу з кожної машини щупом з трьох рівнів кузова, зважити 1 кг і висушити до постійної маси — різниця дає фактичну вологість; просіяти пробу через сито 3,15 мм і зважити просів — це дрібка; оглянути гранули на сірий наліт і розшарування торця. Розбіжність з паспортом більше ніж на 1 в.п. по вологості — підстава зупинити приймання, а не «дозволити й списати». Як з цих параметрів складається кінцева ціна тонни — розібрано в матеріалі скільки коштує тонна пелет в Україні.
Пелета гігроскопічна: набравши вологу вище 12%, вона кришиться, дає пил і починає зависати в шнеку. Тому склад — сухий, з твердою підлогою і вентиляцією; біг-беги — на піддонах, не на бетоні. Тонна займає близько 1,5 м³: під місячний запас котельні на 500 кВт треба 65–70 м³ критого складу. Якщо такого обсягу немає, розумніше брати частішими партіями від 22 тонн — рівно одна фура. Якщо котельня стоїть на харчовому виробництві, склад палива тримають окремо від сировини, як описано в статті пелети для пекарні та хлібозаводу. Для складу чи цеху, де тепло дає повітряний теплогенератор, вибір палива під пальник розібрано в матеріалі опалення ангара і складу пелетами.
Технічно так — паливо сумісне. Але змішування усереднює зольність, і графік чищення доведеться тримати за гіршим класом. Якщо котел чутливий до золи, послідовне використання зручніше за суміш.
Ціна залежить від класу, обсягу партії та плеча доставки, тому рахується індивідуально — деталі й актуальні умови на сторінці деревні пелети оптом. Мінімальна партія — 22 тонни.
Для ручного завантаження зазвичай вигідніші не пелети, а деревні брикети — вони не потребують шнека. Порівняти всі типи брикетів і умови відвантаження можна на сторінці паливні брикети оптом. Пелета розкриває перевагу саме в автоматизованих котлах з бункером.
Читайте також. Якщо паливо береться не для побутового, а для великого котла, порядок вибору інший: пелети для промислового котла.
Коли потребу на сезон пораховано, лишається питання, де тримати паливо без втрати класу: гранична вологість складу, насип чи біг-бег і який запас достатній для безперервної роботи — у статті зберігання пелет на елеваторі.
Для сушіння зерна клас підбирають за іншою логікою, ніж для опалення: там важить не лише теплотворність, а й розхід палива на тонну зерна за сезон. Найдрібніше насіння сушать найм’якше, і пелети на тонно-відсоток там іде більше: приклад розрахунку в статті сушіння ріпаку пелетами. Якщо ж зерно не сушать, а переробляють і пара потрібна цілий рік, логіка вибору описана в матеріалі про пелети для крупозаводу і млина. Що беруть елеватори і як порахувати обсяг під власні потужності — у розборі паливо для зерносушарки: розрахунок на сезон.
Коли котел і пальник розраховані на підвищену зольність, деревну пелету часто заміщують дешевшою агросировиною: тонна виходить дешевшою, але золи стає в кілька разів більше, і її вивезення треба закладати в бюджет сезону окремо. Параметри такого палива, вимоги до пальника й умови відвантаження від 22 тонн — на сторінці пелети з лушпиння соняшника.